Видатний музичний виконавець, яким захоплювалися всі американці, попри соціальний статус, расу, стать тощо. Уродженець Філадельфії назавжди закарбував своє ім’я та прізвище на сторінках історії, завдяки неймовірному таланту у музиці. Однак слава та успішне життя до афроамериканця не впали з неба. Чоловік прийшов тернистий шлях, крізь образи та расову дискримінацію. Більше про непросту, але цікаву історію життя та успіху популярного музиканта довоєнної доби у США — читайте далі на philadelphiaski.com.
З чого почався його шлях?
16 червня 1792 році у Філадельфії народився Френсіс Джонсон, його справжнє ім’я. До того, як почав займатися професійно музикою, очолював військовий та громадський танцювальний оркестр. А також працював викладачем музики у школі, виступав на балах, парадах тощо.
Популярність до нього прийшла внаслідок того, що він потрапив до збірки пісень Джорджа Вілліга.
У 1820-х роках, Френсіс вже був доволі відомим. Тоді такий собі “хедлайнер” танцювальних заходів у Філадельфії. Якось у місті з’явився новий музичний інструмент — клавішний горн. Здавалося, що на ньому неможливо зіграти жодну мелодію, через складну технічну схему. Однак для Френка Джонсона немає нічого неможливого — за короткий термін він навчився грати на ньому та досяг особливого музичного звучання, яке пізніше вивчали багато послідовників митця.
Після кількох років практики чоловік зі штату Пенсільванія став відомим майстром гри на ще низці складних музичних інструментів, які підкоряються лише тим, у кого є талант та почуття до улюбленої справи.
Дослідники його творчості відзначали один примітний момент зі спогадів свідків того часу. Це трапилось під час виконання авторського синглу під назвою “Philadelphia Fireman’s Quadrille” на музичному інструменті горн. Публіка тоді мала можливість почути, як він змушує свій інструмент нібито вигукувати слово “Вогонь!”.
На його музичний стиль дуже вплинула поїздка до Англії, де Джонсону випала нагода виступати для Королеви Великої Британії. Її Величність уподобала його гру — монархиня навіть подарувала Френку срібний стеклярус.
Повернувшись до рідного краю, чоловік презентував “англійський мотив” під час заходів у місті. Музика та стиль Френка Джонсона сподобалась американцям, чоловік ставав все більш успішним на Батьківщині. Його почали порівнювати з легендарними композиторами: Бетховеном, Моцартом, тощо. Тимчасом, він паралельно з виступами ще передавав свій досвід молодому поколінню — він навчав багатьох студентів з Америки та Європи.
Перешкоди на шляху та чим запам’ятався творець?
Попри поширеність расової дискримінації в ті часи, американська публіка підтримувала Джонсона, завдяки його наполегливості та таланту. Френк успішно конкурував з білими музикантами. Унікальний стиль творця зачарував публіку. Він міг написати неймовірну мелодію, а під час виступу ще імпровізувати так, що грає ставала ще більше атмосферною та вишуканою.
Афроамериканський композитор в Сполучених Штатах Америки досяг небаченого успіху, попри всі труднощі тієї доби. Расова дискримінація часто стала перепоною на шляху, проте Френк не опускав руки, тому власне ми нині про нього згадуємо.
Він запам’ятався своєю віртуозною граю на стеклярусі, кенті та скрипці. Композитор написав понад 200 мелодій різноманітних стилів. Найвідоміші композиції Френсіса Джонсона, які збереглися, навіть у сучасності згадують справжні поціновувачі музикальної культури.
Крім того, з історичних джерел стає відомо, що у сторіччі в якому діяв композитор — він був першим афроамериканцем, роботи якого публікувалися на папері.
Завдяки публічним концертам, які музикант організовував для жителів американських міст, вдалося консолідувати суспільство. Слухаючи Френка Джонсона, людина з білим кольором шкіри забувала про расову дискримінацію та стереотипи.
6 квітня 1844 року Френк Джонсон помирає, однак справа відомого філадельфійського музиканта продовжила жити. Оркестр, який мав ім’я та прізвище митця ще довго виступав під такою назвою. Тримати планку, яку задав творець, тоді намагалися нові “фронтмени” — Джозеф Андерсон-старший та Генрі Вільямс.
