Йшов 1921 рік. В США панував сухий закон, найпопулярнішою піснею був трек «Someday I’ll Find You», а 2 серпня пішов з життя видатний тенор Енріко Карузо. Цього ж року 31 січня у Філадельфії народився Альфредо Арнольдо Кокоцца, якому судилося стати співаком та актором й зіграти в кіно самого Карузо. Його життя було коротким та яскравим, тож розповідаємо про нього детальніше на philadelphiaski.
Дитинство та талант до музики
У 1919 році 16-річна Марія Ланца зустріла військового Антоніо Кокоццу. Це було кохання з першого погляду. Невдовзі пара одружилась, а у 1921 році в родині з’явився син. Хлопчику дали ім’я Альфредо Арнольдо, а вдома називали Фредді.
Родина спочатку жила у Філадельфії на 636 Christian Street, але потім декілька разів переїжджала. Альфредо довелось змінювати школи. Щоразу вчителі відзначали, що хлопець не дуже схильний до наук, але вправний у спорті. Мав він і ще один непересічний талант, а саме – унікальний голос.
Одного разу вдома Альфредо знайшов колекцію платівок Енріко Карузо. Він почав підспівувати та вдало копіював відомого тенора. Батьки звернули увагу на здібності сина й невдовзі Антоніо Скардуццо став його першим викладачем. Потім його замінила Ірен Вільямс, яка також організовувала перші публічні виступи хлопчика.
Доля допомагала Альфредо. Концертний менеджер Філадельфійської музичної академії Вільям Хафф організував для нього прослуховування в Сергія Кусевицького. Диригент запросив хлопця на навчання у школу Танглвуд, де здобували освіту майбутні музиканти та співаки. На випускному іспиті Альфредо виконав партію Фентона у постановці «Віндзорських насмішниць». На нього звернули увагу оперні критики.
Шлях до музичної кар’єри був відкритий для юнака, але у 1942 році його призвали до армії. Проте і там він співав. Альфредо включили до трупи, яка давала концерти на військових базах. Крім того, співак став учасником патріотичного шоу «Крилата перемога».
Музика: початок кар’єри
Повернувшись з армії, Альфредо вирішив зосередитись на музиці. Один із друзів організував для нього виступ на радіо, а також місце ведучого програми «Великі моменти музики». Це надало юнакові змогу розширити коло знайомств у музичному світі.
Надалі він продовжив вдосконалювати свої вокальні здібності під керівництвом Поллі Робінсон. Викладачка знайшла співакові першого менеджера, який представив його Енріко Розаті. Саме з ним Альфредо продовжив своє навчання. Їх стосунки були доволі складними, але співак поважав вчителя та залишився вдячним йому. Також у цей час тенор вигадав свій творчий псевдонім. Він використав ім’я та дівоче прізвище матері й відтоді став відомий як Маріо Ланца.
Співак став учасником гурту «Тріо Бельканто». Виступ у його складі у «Hollywood Bowl» став для Маріо доленосним. На цьому концерті був присутній представник «Metro-Goldwyn-Mayer», який запросив співака підписати контракт з відомою кіностудією. Той радо погодився новій можливості й невдовзі повністю перейшов до світу кіно, хоча і його акторська діяльність була пов’язана з музикою.
Щодо музичної творчості, то представники MGM організували гастролі Маріо після виходу на екрани картини «Опівнічний поцілунок». Він також мав нагоду взяти участь в опері Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Його виступ тоді отримав виключно схвальні відгуки критиків. Також Ланца отримав пропозицію взяти участь у постановці «Травіати», але його поглинуло мистецтво кіно, не залишаючи часу на співи.
Все ж до музики Маріо повернувся дещо пізніше. У 1956 році він записав альбоми «Ланца на Бродвеї» та «Кавалькада веселого співу». У 1957 році співак виступав перед королевою Великобританії. Єлизавета II була в захваті від його голосу та таланту. Також Маріо вирушив у європейське турне та мав багато планів, реалізувати які, на жаль, йому не судилося.
Кіно: поєднання таланту співака та актора
Буквально через три доби після концерту у «Hollywood Bowl» Маріо Ланца вже підписав контракт з MGM та потрапив на зйомки свого першого фільму. Це була картина під назвою «Опівнічний поцілунок». У фільмі Маріо виконав арію з «Богеми» Пуччіні, тож його вокальний талант був вдало застосований у мистецтві кіно.
У 1950 році на екрани вийшов фільм «Рибалка з Нового Орлеана», який перетворив співака на зірку кінематографа. Наступного року він зіграв одну зі своїх найкращих ролей, а саме перевтілився на свого кумира Карузо у картині «Великий Карузо». До початку знімального процесу Маріо перечитав безліч книг про відомого тенора, вивчив його біографію, уподобання та звички. Йому вдалось скопіювати не лише манеру виконання, а й навіть ходу Карузо. Ці зусилля дали плідні результати. Записи пісень з кінострічки били рекорди продажів, а популярність Ланца зростала.
Проте його стосунки з керівництвом студії погіршились:
- Маріо публічно негативно висловився про картину «Тому що ти моя», в якій не хотів брати участь;
- під час зйомок фільму «Принц-студент» актор конфліктував з режисером, який критикував його спів. Ланца відмовився продовжувати зніматись доки режисера не замінять;
- студія відмовилась це робити і натомість звільнила актора, виплативши йому гроші та заборонивши концерти.
Цю роль зіграв інший актор, але Маріо все ж записав для фільму пісні. Пізніше він повернувся до «MGM», але його репутація зазнала краху. В одному із шоу він виступив під фонограму, через що розповсюдились чутки про втрату співаком голосу. Йому довелось влаштувати для журналістів домашній концерт, щоб довести протилежне. Потім він знову взяв участь у тій самій передачі, де заспівав наживо.
Після перерви Маріо знову отримав запрошення до світу кінематографа, цього разу від «Warner Bros.». У 1956 році на екрани вийшла стрічка «Серенада», для якої Маріо сам обирав пісні. Саме тоді слухачі вперше почули його довершене виконання «Ave Maria». Потім студії «MGM» та «Titanus» разом зняли картину «Сім пагорбів Риму». Останньою роботою Маріо Ланца у кіно стала стрічка «Серенада великого кохання», яку глядачі побачили у 1959 році.
Особисте життя та смерть
Маріо Ланца одружився у 1945 році. Його обраницею стала Елізабет Гікс, а історія їх кохання нагадувала історію його батьків. Річ у тім, що в армії Маріо познайомився та потоваришував з братом Елізабет. Саме він показав співакові її фотографію.
Після демобілізації Маріо поїхав до Нью-Йорка, де зустрівся з дівчиною. Це було кохання з першого погляду, тож пара досить швидко одружилась. Елізабет народила Маріо чотирьох дітей: Коліна, Елізу, Деймона та Марка. Їх долі склались трагічно. Колін загинула в автокатастрофі, а її брати пішли з життя досить рано від серцево-судинних захворювань.
Такою була їх спадковість, адже батько також хворів на гіпертонію та атеросклероз. У 1958 році він востаннє виступив на публіці, але продовжував зніматись у кіно. У квітні 1959 році у нього стався перший серцевий напад. Невдовзі стався другий. Маріо госпіталізували з інфарктом та запаленням легень.
Проте влітку він знову повернувся до роботи. Розпочались зйомки фільму «Смійся, Паяце», а на початку вересня Маріо записав композицію «Молитва Господня». Наприкінці вересня актор знову потрапив до лікарні, а 7 жовтня пішов з життя. Йому було лише 38 років.