Мешканці Філадельфії танцювали від початку заснування міста. Водночас протягом XVIII та XIX століття у місті існувала сильна релігійна опозиція. Квакери вважали світські танці ганебними та не дозволяли своїм дітям брати участь у балах та вечірках. Далі на philadelphiaski.com.
Інші представники заможної аристократії збирались потанцювати у приватних будинках. Потім бали почали організовувати ресторани та готелі. У середині XVIII століття у місті навіть була створена Танцювальна асамблея. Поступово танці поширювались, філадельфійці стежили за модою та вивчали нові напрямки. У XX столітті ця розвага набула популярності й досі залишається важливою частиною міської культури.
Танці у Філадельфії: за і проти
Першим поширеним у місті стилем танцю став кантрі, привезений робітниками з Англії. Це були сільські танці, сповнені енергії та швидкості. Саме їх не сприйняли квакери й протестували проти вечірок у цьому стилі.
Водночас діти з аристократичних родин вивчали такі європейські танці як кадриль і менует. Їх привезли до регіону вчителі, які втекли від Французької революції. Під час тих танців відбувалась часта зміна партнерів, що не дозволяло партнерам спілкуватись. Тому такий варіант вважали більш прийнятним з погляду моралі.
У 1748 році у місті була заснована Танцювальна асамблея. Це була організація для представників еліти, яка влаштовувала офіційні світські бали на зразок тих, що проводились у Лондоні. Цікаво, що тут містяни танцювали не лише менует та кадриль, а й танці у стилі кантрі. Ба більше, заходи передбачали розваги для тих, хто не мав бажання танцювати, але хотів відвідати бал. Тому відвідувачі могли грати в карти та насолоджуватись вишуканими стравами та напоями.
Представники асамблеї надавали запрошення на членство. Сплативши внесок, можна було приєднатись до балу. Протягом першого року діяльності організації вона налічувала 59 членів, кожен з яких сплатив сорок шилінгів внеску. Першими були запрошені представники еліти та єврейських родин. Осторонь залишились лише родини квакерів, які продовжували виступати проти таких розваг.
Навчання танців та Перший благодійний бал
Наприкінці XVIII століття у Філадельфії почали виникати школи танців, де можна було вивчати різноманітні танцювальні напрямки, наприклад:
- лондонський балетмейстер Джеймс Бірн разом з колегами із Франції викладав танці у готелі Oeller’s Hotel,
- школа танців діяла у готелі Harmony,
- танцюрист та актор Чарльз Дюранг у 1847 році опублікував посібник з танців для широкого кола читачів.
На початку XIX століття у місті почали танцювати вальс, мода на який прийшла з Європи. Квакери знову виступили проти, адже цей танець передбачав тісний контакт партнерів. Тому вальс став більш популярним серед представників робітничого класу, а еліта танцювала його, модифікуючи взаємодію партнерів.
У 1881 році у місті був організований Перший благодійний бал. Цей захід став масштабним та надзвичайно гарним. Його проводили у Музичній академії, перетворивши її на справжню оранжерею. Оркестр грав з 10 години вечора до 3 години ранку. На відвідувачів чекала вишукана вечеря. Упродовж вечора для лікарні Університету Пенсільванії було зібрано 12 597 доларів. Відтоді благодійний бал став щорічною традицією та сприяв поширенню доброзичливого ставлення до танців, які допомагали робити добру справу.
Нові танцювальні захоплення у XIX та XX столітті
У 1844 році у Філадельфії вперше опублікували ноти польки. Цей запальний танок швидко здобув неабияку популярність. У ньому було дещо пом’якшено стиль кантрі, але він залишився енергійним. Подальшого поширення набував вальс.
На початку XX століття хореограф Чарльз Франк відкрив власну танцювальну академію, де учні вивчали вальс, фокстрот та інші танці. У 1922 році він опублікував книгу для домашнього навчання танців.
Водночас тривав і антитанцювальний рух. Особливе невдоволення викликав вальс, адже квакери вважали, що цей танець сприяє розбещенню дівчат. Тому у суспільстві продовжувалась певна боротьба суперечностей та різних думок, яку врешті розв’язав бізнес.
Річ у тім, що власники ресторанів прийшли до думки, що танці у закладах можуть сприяти їхньому зростанню та популярності. Вони почали будувати спеціальні майданчики для танців та навіть окремі зали. Водночас афроамериканці почали популяризувати регтайм та проводити танцювальні змагання, з’явився свінг та інші танцювальні напрямки.
Філадельфійська асоціація вчителів танців, яку створили у 1890-х роках, спробувала контролювати форми та стилі танців у місті, але цей задум не вдався. Молодь почала відмовлятись від родинних обмежень, а світські танці стали невіддільною частиною суспільного життя середнього класу.
У 1920-х роках оркестри Філадельфії щочетверга влаштовували безплатні концерти для світських танців на Логан-сквер. Філадельфійці почали танцювати фокстрот і танго, а мережа танцювальних студій продовжувала зростати. Тож, врешті, спротив популярності танцям було подолано й Філадельфія стала яскравим танцювальним містом.